Можна зітхнути з полегшенням. Найважливіші об’єкти до чемпіонату Європи з футболу введені в експлуатацію: стадіони провели перші матчі, термінали аеропортів прийняли чи готуються прийняти перших відвідувачів, більшість шляхопроводів збудовано або відремонтовано. На наступний рік залишаються косметичні роботи з удосконалення дорожнього покриття і запуск швидкісних потягів між містами, що прийматимуть матчі.
За рік зробили неможливе. На відміну від польських колег, які не втомлювалися нас критикувати за повільність у розбудові Інфраструктури, керівник УЄФА Мішель Платіні дякує саме українській приймаючій Євро стороні. Не тільки тому, що Польща зірвала графіки і варшавську арену в кращому випадку здасть в експлуатацію у лютому. Президент Європейського футбольного союзу побачив, наскільки великий в українців людський ресурс. Мало того, що працювали на всіх будівельних майданчиках у три зміни. Завдяки Євро, за словами Платіні, за 2 роки країна побудувала стільки, скільки в інших на це йде кілька десятиліть.

З 13 по 22 січня 2012 року в австрійському місті Інсбруку відбудуться І зимові Юнацькі олімпійські ігри
Міжнародний Олімпійський Комітет 2008 року ухвалив рішення обрати Інсбрук столицею зимових Юнацьких олімпійських ігор. Організатори Ігор, які упродовж трьох років ретельно готувалися до змагань, упевнені, що вони стануть яскравим спортивним святом майстерності й дружби юних спортсменів з цілого світу.
Інсбрук, розташований на березі річки Інн, є центром федеральної землі Тіроль, що на заході Австрії. Датою заснування міста вважається 1234 рік. Зараз населення міста становить близько 120 тисяч жителів. Інсбрук – великий промисловий, туристичний, культурний і спортивний центр Австрії.

Як спортивні успіхи року оцінили спеціалісти, що здається їм недоліками в організації фізкультури і спорту в нашій країні? Які є шляхи для якісних змін у цьому напрямку? Підбиваючи підсумки спортивного року, насамперед хочеться дізнатися про думки перших.
Читайте інтерв’ю голови Державної служби молоді та спорту України Равіля Сафіулліна журналу «Олімпійська арена».

«Олімпійська арена» згадує важливі спортивні події, що відбулися у 2011 році в Україні, яскраві перемоги наших атлетів, миттєвості історії олімпійського руху.

У фахівців з плавання є така формула прогнозування результатів на Олімпійських іграх: кількість нагород, завойованих на передолімпійському чемпіонаті світу, розділити навпіл. За результатами світового чемпіонату в Шанхаї для такої арифметичної дії в нашої команди, на жаль, нічого не опинилося в чисельнику. Однак прогнози наших спеціалістів не такі вже й песимістичні: медалі українських плавців все ж можливі. Про те, хто у вітчизняному плаванні стане наступницею Яни Клочкової, де народжуються і зростають українські зірочки, чого варті тренерам перемоги їхніх підопічних, розповіла заслужений тренер України Ніна Кожух, яка свого часу привела Яну Клочкову до чотирьох золотих медалей Олімпійських ігор, десяти – чемпіонатів світу, вісімнадцяти – першостей Європи.

Другий Кубок європейських націй, про який ми писали в минулому номері, виявися останнім. Експеримент, початок якого затягнувся на кілька десятиліть, пройшов вдало, й надалі збірні континенту виявляли сильнішого у чемпіонаті.

Про новий формат заговорили ще 1964 року. Того року було дуже багато пропозицій, які втілювалися в життя набагато пізніше. Так, для ігор національних команд пропонувалося визначити два недільні дні на рік, арбітри, які обслуговували міжнародні матчі, мали отримувати окреме фінансове забезпечення, також розподівлявся прибуток від телетрансляцій. Крім того, мали зробити членом УЄФА Федерацію футболу Кіпру.
Втім, головним питанням стояла реорганізація Кубка Європи в чемпіонат. На думку президента УЄФА Густава Відеркера, першість Європи мала стати відбірним турніром до чемпіонату світу, куди б автоматично потрапляли чвертьфіналісти чемпіонату континенту.

На чемпіонаті світу з боротьби в Стамбулі, окрім медалей, представники вільної, жіночої й греко-римської боротьби розігрували ліцензії до олімпійського Лондона. Аби забронювати для своєї країни місце на Іграх, треба було потрапляти до п’ятірки найсильніших у кожній ваговій категорії. Якщо ж ні – сподіватися на місце у трійці в одному з трьох ліцензійних турнірів навесні 2012-го. На жаль, тепер майже всім українським борцям доведеться пробиватися на Олімпіаду саме через додаткові змагання – на чемпіонаті світу маємо лише дві ліцензії на три борцівські види. Їх вибороли у ваговій категорії до 84 кг у вільній боротьбі Ібрагім Алдатов і Тетяна Лазарева у вазі до 55 кг серед жінок. На рахунку Ібрагіма – світове «срібло». А Тетяна виграла «бронзу». Крім того, Анна Василенко, здобула «золото» в неолімпійській вазі до 59 кг. Представники класичного стилю повернулися додому без медалей і ліцензій.

«Золото» чемпіонату світу 2009 року, «срібло» – 2010-го і «бронза» – 2011-го – таким стабільним доробком міг би хизуватися будь-який спортсмен. Втім, автор цих досягнень, 23-річний київський дзюдоїст Георгій Зантарая (вагова категорія до 60 кг), завжди націлюється лише на перше місце.
До Парижа він їхав у статусі чинного чемпіона Європи і попри травму плеча, отриману незадовго до старту світової першості, розраховував лише на перемогу.